Буває таке, що йдеш на якийсь концерт, який тобі довго розхвалювали, але особисто для себе зовсім не знаєш, чого очікувати. І коли захід виявляється настільки чудовим, атмосферним і незабутнім, що це навіть неможливо передати словами, серце сповнюється неосяжною радістю за те, що у нас вміють робити класні фести.

Космічна туманність звісно була як ніколи в тему, але вкотре переконуюсь, що міри з димом у Метрополі не знають (відчайдушний крик алергика, що безмежно любить рок!). Але заради такої музики можна витерпіти будь що. На сцену піднялась Alinda. Перший гурт — і одразу стільки енергії. Навіть маленькі трабли з комбіком не завадили. При всій своїй легкості, вони потужніші за викид плазми сонця. Гурт занурював усіх у вселенські таємниці — інструментальність сприяла швидшому і глибшому пориненню у транс. Вони завели публіку і примусили усіх танцювати! Дійсно шикарні композиції — глибокий звук, швидкі ритми і «м’які та плавні», інакші епітети на думку й не спадають, рифи. Ідеальнішого гурту для спейс фесту годі й вигадати. Особливо запам’яталась композиція «Home». Стара улюблена потужна пісня «No Morning In Spacе» запустила хвилю мошу в залі. Було злегка тіснувато — народу прийшло чимало. Під музику Alinda чудово відриватись, а особливо закохана парочка навіть станцювала найзворушливіший і найкрутіший вальс, який мені лише доводилось спостерігати. Після кожної композиції зривались оплески.

Відкриття Space-fest IV: A NEW HOPE прокоментував гітарист гурту Alinda.

Макс: Чесно скажу, ми хвилювались. Не дивлячись ні на які обставини, ми сьогодні впорались, зіграли новий трек. Я всіх дуже радий бачити з місцевої тусовки. Це чудовий івент, класне шоу.

— Як вам сподобалось виступати у Метрополі?

Макс: Раніше майданчиками для спейс-фесту були заклади поменше. Мені майже без різниці, де виступати – хоч і в гаражі, аби лише публіка була хороша. Але особливо у Метрополі мені особливо сподобався звук. Велика сцена, все круто. Можу лише побажати усім гуртам грати на таких сценах побільше.

 

Другими виступали Edwin Hubble – круті, стильні та енергійні хлопці. На початку першої композиції звук бас-гітари був виставлений трошки неакуратно, але це швидко виправили.  Чи то гурт загіпнотизував слухачів, чи публіка через їхню музику увійшла в резонанс із космічним розумом, але всю другу композицію — люди тримали руки піднятими догори і ритмічно плескали. Барабанщик періодично демонстрував жонглерські елементи з паличками. Учасники Edwin Hubble могли б бути неперевершеними ілюзіоністами – з ними і справді починаєш вірити в дива і магію. Гурт дуже класно виглядав на сцені, особливо під ту чудову музику, що грав. Гіпнотичний гурт. І потужності їм вистачає  — одна “On Death And Dying” з репертуару цих чотирьох харизматичних хлопців чого варта! Вони примусили залу стрибати.

Daily Metal запитав у Edwin Hubble, як їм сподобалось виступати в Метрополь Live Stage.

Артем, гітарист гурту: Дуже сподобався звук. Вперше чув такий хороший звук на сцені – я так добра себе чув, що навіть став хвилюватись :).  Дуже сподобалась публіка, організація та особливо клуб – мені здавалось, що роки два тому він помер. Але він відродився і, як на мене, тут найкраще місце у Києві, де можно взагалі що-небудь грати. Він не занадто пафосний та чудово підходить і для андеграундної музики, і для стріму, який можна завжди продавати. Сподобалось виступати із сьогоднішніми гуртам. Я зараз із нетерпінням чекаю виступу Vera Lingua – у нас із ними схожий підхід до творчості. Зараз в Україні мало нешаблонних та цікавих гуртів. Тому ми з Vera Lingua створюємо нестандартні речі і це нас виділяє із звичного пост-року. Я вважаю, що пост-рок кращий за звичайну музику тому, що зараз в андеграунді багато людей співають, не маючи вокальних даних. У  нас насправді вміють співати тільки Вакарчук та ще кілька людей. І якщо ви – не Вакарчук і ці кілька людей, то не варто співати. І якщо ми хочемо зробити щось хороше, ми робимо тільки музику, бо вона може й емоції набагато яскравіше і чіткіше, ніж будь що інше.

 

Гурт, який накрив усіх темними хвилями безкінечності — Way Station. Cвій виступ вони розпочали композицією “Voyager”, відправивши усіх присутніх у подорож підсвідомістю. Далі в сет-лісті прозвучала “2 Million Light Years”. Особливо запам’яталась третя композиція – “The Noise Was Ended Now”. Вона  потужна і «глибинна». Настільки класна, що аж гітарист Alinda Макс висунуся на сцену з-за куліс повідриватися під них. Загалом Way Station внесли релаксивну нотку в загальне звучання концерту. Серед решти гуртів їх вирізняла наявність вокалу та плавність мелодій – вони мов хмара космічного пилу, що неквапно дрейфує безкраїм і холодним вакуумом серед світла зірок. Приблизно такі асоціації викликали пісні “The Ships” та “Dark Sea”. В арсеналі Way Station була і ще одна оригінальна думка — водити смичком по гітарних струнах, перетворюючи її на чудернацьку інопланетну скрипку. Цей прийом вони використали в декількох композиціях свого сету.

 – Які у вас враження від Space Fest IV?

 – Класне місце цьогорічного проведення, можна  тут  частіше виступати. A 17-го травня ми будемо виступати разом із The Best Pessimist, сподіваюсь, буде не гірше :).

 

Кульмінацією Space Fest IV став вихід на сцену Vera Lingua.

Їх усього двоє – Антон Георгіїв та Женя Постов. Але при цьому вони надпотужно грають – першим же акордом хлопці вивели аудиторію із забуття. Гітарист просто метеором носився сценою. А його футболка була, мабуть, найбезпосереднішим артом вечора на тему івенту. “Terra Movendi”, “Stream”, “Pathology” – хлопці грали композицію за композицією на одному подиху. “Wollemia” та “Unexpected Spontaneity” – це потужність, що об’єднала всіх в один єдиний ритмічно розгойдуваний ланцюг. А потім змусили всіх стрибати. Їх енергії б вистачило на створення наднової зірки. Vera Lingua викладалися наповну — піт ливcя з них рікою. Зала ж не забарилась із віддачею енергії. Божевільно круто – так можна описати композицію “Lemuria”. Музика викривила час і простір, закинувши слухачів у далекі незвідані галактики. Як на мене (та  я впевнена, що багато хто погодиться), саме ця композиція була найкрутішою – стрибали абсолютно всі. Далі прозвучала “Seamy Side”. Vera Lingua – саме той випадок, коли мінімальний склад дає максимальний результат. Їх варто цінувати за космічну енергетику і прошибаючу наскрізь, мов гамма-промені, музику. А от і сюрприз: Sic з  гурту Asylum заспівав разом із гуртом пісню “GEBO”! Його екстрим-вокал чудово вписався в атмосферу фестивалю.

– Що ви можете сказати про цьогорічний Space Fest?

Женя: Чудова атмосфера! Тут всі гурти різні зібрались: Alinda грає таку суміш шугейзу і пост-року, останні треки, які вони зараз пишуть, це просто туман, як стелиться землею, а до того був прог-рок і пост-рок. Хлопці з Edwin Hubble — це більше мат-рок, ближчий навіть до прогресив-металу і пост-року, суміш така. Way Station – це чистої води пост-рок, але дуже качовий і щільний у звуковому плані. Жирний такий звук. Хлопці з Vera Lingua – це взагалі два одуди, які щось там стрибають по сцені. І Sleeping Bear, які зараз грають, це теж чистий пост-рок з дуже об’ємним звуком, і вони подають надзвичайно багато атмосфери. Я думаю, вони повність відповідають своїй назві, приблизно такі асоціації і виникають, коли чуєш їх. Всі гурти різні, в кожного є свій власний внутрішній стрижень, одразу видно, що це не гурти-одноденки, а дійсно монументальні формування. Бо на території України в нас багато хороших гуртів, і це видно, з кожним таким фестом все чіткіше.

Антон: По-перше, рівень Space Fest’у значно виріс, починаючи з першого, а ми приймали  участь в усіх Space Fest’ах, починаючи з першого. Якість приміщення, якість звуку зовсім інші. Я гадаю, гурти, які виступають, теж непогано піднялись. Тому поки що все офігенно! Зараз хлопці Sleeping Bear грають – чудово качають (з гурту пішов басист, але з новим вони теж дуже непогано звучать). А ми на сьогодні підготували трек з вокалом. Це наш перший подібний досвід. Sic молодець, він сам все вигадав, сам написав текст, сам навіть зробив запис цього треку і скинув нам. Нам же настільки сподобалось, що ми вирішили обов’язково виконати композицію на концерті. Що ще сказати? Слухайте хорошу музику, грайте хорошу музику, кохайте, творіть добро, будьте людьми – і світ вам буде посміхатись, і космос, і всі інші виміри.

 

Sleeping Bear прийшли дорвати все, що в публіки лишилося нерозірваним.

Сплячі ведмедики стали достойним фіналом Space Fest IV: A NEW HOPE. Вони справді незвіданим чином вселяють надію та якісь інші невимовні високі почуття в серця слухачів, даючи при цьому кожному нагоду відірватися досхочу. Саме під таку музику повинне закінчуватись усяке науково-фантастичне кіно на космічну тематику. Їхня гра – ідеальний саунд-трек для хепі-енду, але з обов’язковим приписом to be continued…

Багатьох засмутило те, що композицію “Callis”  Sleeping Bear  виконала без клавішних. Та це єдине, чим хлопці могли не вгодити публіці.  Казати щось ще дуже важко, бо знаходишся під сильним враженням, і просто віднімає мову.

Це чудово, що в нас проводять подібні заходи, на яких можна забути про всі дрібні і великі життєві негаразди, розслабитись та буквально полетіти у космос.

Ось як підсумувала Space Fest IV: A NEW HOPE менеджер гурту Edwin Hubble та організатор івенту Іринa:

Організація концерту, власне кажучи, полягала  у тому, щоб зробити захід, який би сподобався і мені, і всім тим людям, які є навколо всієї цієї культури пост-рокової, космічної. Хотілось зробити щось, що буде для душі, тобто задача організувати не комерційний захід, а дійство, з якого люди будуть іти щасливими, отримавши все, що їм потрібно: атмосферу, відчуття якогось польоту, безкінечності, пошуку. Все це ми намагались вкласти в цей фест, і от уже четвертий раз у нас це, ніби як, виходить.

Текст: Наталія Дмитрук

Фото: Gera Sulikov